Вулиця Мучна (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Мучна
Львів
Початок вулиці Мучної
Початок вулиці Мучної
Початок вулиці Мучної
МісцевістьЛичаків
РайонЛичаківський
Колишні назви
Крупнича вища, Личаківська бічна наліво; Мончна (част.), Круп'ярська (част.); Мончна (част.), Корсо нижнє (част.); Мельґассе, Мончна
польського періоду (польською)Krupnicza wyższa, Łyczakowska boczna na lewo; Mączna (cz.), Krupiarska (cz.); Mączna (cz.), Korso Dolne (cz.)
Загальні відомості
Протяжність800 м.
поштові індекси79014[1]
Транспорт
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі№ 2—12, 9а—11а, 14—25, 15а, 19а, 22а, 23а, 27, 29—32, 35—52, 35а, 38а, 48а, 54, 56, 58, 60, 62, 65, 66, 66а[2]
Архітектурні пам'ятки№ 47, 48, 49, 50, 51, 53, 65[3]
Навчальні закладиЗДО «Веселі та розумні», ЗДО «Smart English Preschool»
Поштові відділенняВПЗ № 14 (вул. Личаківська, 119)[1]
Аптеки«DS»
Забудоваконструктивізм 1930-х, барачна 1950-х, новобудови 2000—2010-х років[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMapпошук у Nominatim
Мапа

Вулиця Мучна — вулиця у Личаківському районі міста Львова, в місцевості Личаків. Прямує від вулиці Личаківської до вулиці Ніжинської, утворюючи перехрестя з вулицями Стрілецькою та Круп'ярською. Прилучаються вулиці Воробкевича, Петра Могили та Збаразька.

Історія

[ред. | ред. код]

Вулиця з'явилася у другій половині XIX століття під назвою Крупнича вища[5]. Сама назва походить від традиційного промислу мешканців Личакова — млинарства, тобто переробки зерна на борошно та крупи[6]. Ще до 1871 року вулиця отримала нову назву — Личаківська бічна наліво[7]. У 1890 році частина сучасної вулиці з початком від вулиці Личаківської вже відома, як вулиця Мучна, а інша, що прямує до сучасної вулиці Ніжинської, була частиною до вулиці Круп'ярської[8]. На початку XX століття цією вулицею проклали трамвайну колію до піщаного кар'єру, на місці якого у другій половині 1940-х років збудували корпуси Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики[9]. У 1930-х роках ця вулиця мала стати парадною магістраллю цієї частини міста під назвою Нижнє Корсо[10]. Наприкінці XX століття через вулицю Мучну мала пролягти так звана «хордова автомагістраль», що через тунель під Кайзервальдом мала б виходити на Підзамче[9]. Під час німецької окупації, від 1943 року — Мельґассе[11]. Після зайняття Львова радянськими військами у липні 1944 року вулиці була повернена передвоєнна назва Мончна[11], і вже 1946 року вулиця отримала сучасну назву — вулиця Мучна[12].

Забудова

[ред. | ред. код]

Вулиця Мучна забудована переважно двоповерховими будинками в стилі конструктивізму 1930-х років за винятком двоповерхових будинків барачного типу, збудованих за радянських часів у 1950-х роках, а також присутні декілька новобудов 20002010-х років[4]. Декілька будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].

З непарного боку вулиці

[ред. | ред. код]

№ 3 — триповерхова сецесійна кам'яниця початку XX століття[9]. В будинку у 1910-х роках містилося бюро винних пивниць[13]. Власником будинку у 1935 році був Стефан Мінські та спілка[14].

№ 15 — триповерховий житловий будинок. Тут у 1910-х роках містилася пекарня Мечислава Вежбицького[15]. Власником будинку у 1935 році була Гелена Вежбицька та спілка[14].

№ 23 — шестиповерховий житловий будинок бізнес-класу з вбудованим підземним паркінгом, зведений у 2011—2012 роках будівельною корпорацією «РІЕЛ»[16].

№ 41 — одноповерховий житловий будинок початку XX століття. Власником будинку до 1916 року був Володимир Шашкевич[17][18].

№ 43 — вілла, яка нині більше відома як дім Покрова Пресвятої Богородиці Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. Від 2009 року у домі Сестри Служебниці провадять ризницю: шиють літургічні ризи для священиків, єпископів, виготовляють митри[19]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2718-м[3]. За цією адресою ще 1944 року діяла іконописна школа оо. Студитів під керівництвом о. Рафаїла Хомина[20].

№ 47, 49, 51 — двоповерхові зблоковані житлові будинки, збудовані у 1930-х роках. Будинки внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронними № 2719-м, 2721-м та 2723-м[3].

№ 53 — двоповерхова вілла (на розі з вулицею Круп'ярською), збудована у 1930-х роках. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2724-м[3].

№ 65 — двоповерхова вілла (на розі з вулицею Ніжинською), збудована у стилі польського конструктивізму 1930-х років. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2725-м[3].

З парного боку вулиці

[ред. | ред. код]

№ 2 — триповерхова сецесійна кам'яниця початку XX століття. Власниками будинку були у 1913 році — Ніссен Меллер[21], у 1935 році — Марія Тимчак та спілка[14]. Нині в одному з приміщень першого поверху будинку міститься аптечна крамниця мережі аптек «DS»[22].

№ 4 — триповерхова сецесійна кам'яниця початку XX століття[9]. Власниками будинку були у 1913 році — Емілія Бернат[23], у 1935 році — Станіслав Стець[14].

№ 6 — двоповерхова сецесійна кам'яниця початку XX століття[9]. В будинку у 1913 році мешкав художник Юзеф Сковронський (1888—1967)[24], у 1916 році — власниця одного з львівських млинів Генофева Ліпська[25]. Власником будинку у 1935 році була Саломея Мюллер[14].

№ 8 — двоповерхова сецесійна кам'яниця початку XX століття[9]. В будинку до 1939 року мешкав відомий професор Львівської політехніки, педагог і дослідник у галузі мінералогії та петрографії, доктор філософії Юліан Токарський[26][27]. Власником будинку у 1935 році була Вікторія Глегова і спілка[14].

№ 10 — двоповерхова сецесійна кам'яниця початку XX століття. Власниками кам'яниці були у 1916 році — Кароліна Деміан[28], у 1935 році — Адам Климович[14].

№ 14 — триповерхова сецесійна кам'яниця початку XX століття[9]. В будинку у 1913 році мешкав архітектор Стефан Весоловський[29] та колишній шкільний інспектор Станіслав Токарський[26].

№ 16 — семиповерховий житловий будинок бізнес-класу з вбудованим підземним паркінгом на 14 паркомісць, зведений у 2011—2012 роках будівельною компанією «Інтеграл-Буд».

№ 20 — триповерхова сецесійна кам'яниця початку XX століття. До 1913 року в будинку мешкала Олімпія Кароліна Левицька з Вояковських, вдова радника Галицького намісництва о. Олександра Костянтина Левицького[30].

№ 24 — двоповерховий житловий будинок, збудований у 1930-х роках. На початку XX століття власником попереднього будинку, що стояв на цьому місці належав родині Мюллер[31]. Власником будинку у 1935 році була Ванда Мюллер та спілка[14].

№ 26 — триповерховий житловий будинок, в якому 15 серпня 2020 року відкрився заклад дошкільної освіти «Веселі та розумні»[32].

№ 32 — комплекс будівель колишньої Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики. Фабрика заснована у 1946 році Львівською організацією Спілки радянських художників України. Фабрику відкрили на місці невеликої керамічної артілі, де були старі піщані кар'єри та лінія вантажного трамваю, що функціонувала до 1960-х років. 1949 року на фабриці почав працювати керамічний цех[33], а 1962 року — експериментальний цех художнього гутного скла[34]. 1963 року впроваджується унікальна технологія виробництва з кам'яної маси та шамоту. У 1970-х роках Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика стає осередком найсміливіших експериментів у царині пластичної форми. Тоді ж роках скульптурний цех фабрики, освоює карбування та художнє литво з бронзи. Основною продукцією 1970—1880-х років стали кавові сервізи, авторські розписані тарелі, штофи з активним рельєфним декором з зображеннями архітектури Львова, барвисті скляні вази, скульптурна пластика малих форм. Початок 1990-х років приніс занепад[33]. Відбулася зміна форми власності колишньої фабрики з державної на колективну[34]. У 20052006 роках закрили скляний цех кераміко-скульптурної фабрики, натомість на його місці у 2007 році засновано ДП «„Склоцех“ Львівської фабрики мистецтв»[35]. Згодом Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика збанкрутувала та її ліквідували у 2013 році[36].

№ 36 — в будинку міститься приватний ЗДО «Smart English Preschool»[37].

№ 48 — вілла. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2720-м[3].

№ 50 — вілла. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2722-м[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 22 лютого 2023.
  2. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 22 лютого 2023.
  3. а б в г д е ж и Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 22 лютого 2023.
  4. а б 1243 вулиці Львова, 2009, с. 177.
  5. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 110.
  6. 1243 вулиці Львова, 2009, с. 176.
  7. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 111.
  8. Проєкт «Міський медіаархів»: план королівського столичного міста Львова (з анклавом Яловець, також Машув. Львув. І частина). lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 25 вересня 2022. Процитовано 23 лютого 2023.
  9. а б в г д е ж Личаківське передмістя, 2013, с. 110.
  10. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 109.
  11. а б Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 112.
  12. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 41.
  13. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1916… — S. 367.
  14. а б в г д е ж и Księga adresowa Małopolski: Lwów, Stanisławów, Tarnopol…dzial IV… — S. 51.
  15. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 581.
  16. м. Львів, вул. Мучна, 23. azuz.org.ua. Асоціація західноукраїнських забудовників. Архів оригіналу за 26 травня 2022. Процитовано 23 лютого 2023.
  17. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 416.
  18. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1916… — S. 305.
  19. Львів, дім Покрова Пресвятої Богородиці. ssmi-ua.org. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 23 лютого 2023.
  20. Спис Греко-католицького духовенства Львівської Архиєпархії, 1944, с. 44.
  21. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 280.
  22. Аптека «DS». apteka-ds.com.ua. Архів оригіналу за 27 грудня 2022. Процитовано 1 березня 2023.
  23. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 32.
  24. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 391.
  25. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1916… — S. 18.
  26. а б Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 429.
  27. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1916… — S. 316.
  28. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1916… — S. 67.
  29. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 452.
  30. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 247.
  31. Księga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1916… — S. 218.
  32. ЗДО «Веселі та розумні». veseli.education. Архів оригіналу за 1 жовтня 2022. Процитовано 23 лютого 2023.
  33. а б ЛКСФ: історія заснування та мистецька освіта. lksf.online. Архів оригіналу за 30 вересня 2022. Процитовано 22 лютого 2023.
  34. а б Наталя Яценко. Львівська декоративна кераміка ЛКСФ культурний феномен, який починаємо розкривати // Будівельний журнал. — 2020. — Вип. № 3—4 (145—146). — С. 32—33.
  35. Львівська кераміко-скульптурна фабрика розпродає склад гутних виробів. portal.lviv.ua. Інформаційна агенція «Львівський портал». 30 жовтня 2007. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 22 лютого 2023.
  36. Колективне підприємство «Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика». youcontrol.com.ua. Архів оригіналу за 9 лютого 2023. Процитовано 22 лютого 2023.
  37. Офіційний сайт приватного англомовного садочку «Smart English Preschool». smartpreschool.com.ua. Архів оригіналу за 23 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]